Нестеров В., Лісневська А. XІ ІНТЕРНЕТ-ПЛАТФОРМИ ЯК ІНСТРУМЕНТ РЕАЛІЗАЦІЇ МЕДІПРОЄКТІВ ПАТРІОТИЧНОХЇ ТЕМАТИКИ. Міжнародна науково-практична конференція «Наукова школа Романа Іванченка», 29 листопада 2023 р., Національний технічний університет України «КПІ ім. І.Сікорського». м. Київ. https://vsr.vpi.kpi.ua/uk/scince-m/naukovi-publikatsiji.html
Волуца В., Грисюк В. Процес підготовки журналістів до робочого відрядження у зони бойових дій. Українська журналістика у світовому інформаційно-комунікаційному контексті: здобутки і перспективи: зб. наук. пр. за матеріалами всеукр. наук.-практ. конф., м. Київ, 24-25 листоп. 2023 р. Київ, 2023. С. 283-287. URL: http://journ.univ.kiev.ua/nauka1/wp-content/uploads/2024/02/Conference.pdf
Волуца Л. Грисюк В. Становище військової журналістики в умовах повномасштабної війни Росії проти України. Українська журналістика у світовому інформаційно-комунікаційному контексті: здобутки і перспективи : зб. наук. пр. за матеріалами всеукр. наук.-практ. конф., м. Київ, 24-25 листоп. 2023 р. Київ, 2023. С. 287-290. URL: http://journ.univ.kiev.ua/nauka1/wp-content/uploads/2024/02/Conference.pdf
Zhuravska, O., Rosinska O. (2022). The Phenomenon of Social Invisibility of Certain Ukrainian Citizens Categories during Crisis Periods. Rupkatha Journal on Interdisciplinary Studies in Humanities. 14(4), 1-15. https://doi.org/10.21659/rupkatha.v14n4.09 Журнал індексується в Web of Science, Scopus, ERIHPLUS, EBSCO, UGC
Феномен соціальної непомітності окремих категорій громадян України в кризові періоди
Rosinska O. (2022) Models of Stereotypizaton of National Characteristics, Gender Roles and Behavioral Scenarios in Series (on the Example of the Polish Series “The Girls From Lviv” and “The Londoners”). Synopsis: text, context, mediа, ISSN 2311-259X, Kyiv, pp. 146–155, 28(3), 2022. Журнал індексується в ERICH PLUS, Ulrichsweb, DOAJ, Google Scholar, Index Copernicus International (ICV 2021: 73,33; ICV 2020: 80,87; ICV 2019: 85,29), Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Simple Search Metadata (SSM), Information Matrix for the Analysis of Journals, Dimensions, Lens.org, 1findr, Scilit
Khamedova, O., Zhuravska, O., Rosinska, O., Gandziuk, V. (2021) Gender Discrimination in the Media of Eastern Europe: A Historical and Comparative Aspect Rupkatha Journal on Interdisciplinary Studies in Humanities, 13 (1). 1-12. ISSN 0975-2935. Журнал індексується в Web of Science, Scopus, ERIHPLUS, EBSCO, UGC.
Rosinska, O., Horbenko, H., & Zhuravska, O. (2021). Reseaching the Aspects of Interaction Between Educators And Students In The Distance Learning System. Journal of Information Technologies in Education (ITE), (45). https://doi.org/10.14308/ite000731. Журнал індексується вCrossRef, WorldCat, Ulrich's Periodicals Directory, DOAJ, Google Scholar, Abstracting data base “Ukrainika naukova”, Index Copernicus International S.A.
Забезпечення інформаційної відкритості закладами вищої освіти України [Текст] / Я. С. Фруктова, А. П. Драч // Інтегровані комунікації = Integrated communication : науковий журнал. - 2020. - Вип. 2(10). - С. 40-47.
Освітня програма 061.00.01 Журналістика першого (бакалаврського) рівня вищої освіти
Освітня програма
061.00.01 Журналістика першого (бакалаврського) рівня вищої освіти
Галузь знань: 06 «Журналістика»
Спеціальність: 061 «Журналістика»
Кваліфікація: бакалавр журналістики
Гарант програми:
Борець Андрій Анатолійович, кандидат наук із соціальних комунікацій, доцент кафедри журналістики та нових медіа.
Мета освітньої програми - підготовка фахівця у галузі комунікативістики, що володіє необхідними знаннями та практичними навичками для створення власного медіапродукту.
Цілі навчання - здатність розв'язувати складні спеціалізовані завдання та практичні проблеми в галузі соціальних комунікацій, що передбачає застосування положень та методів соціальнокомунікаційних та інших наук і характеризується невизначеністю умов.
Пропозиції та зауваження щодо ОПП можна надсилати на електронну адресу Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Освітня програма 061.00.01 Журналістика другого (магістерського) рівня вищої освіти
Освітня програма 061.00.01 Журналістика другого (магістерського) рівня вищої освіти Галузь знань 06 «Журналістика» Спеціальність 061 «Журналістика» Кваліфікація: магістр журналістики
Гарант програми: Лісневська Аліна Леонідівна, кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри журналістики та нових медіа, член НСЖУ.
Мета освітньої програми здійснити підготовку висококваліфікованих, конкурентноспроможніх фахівців в галузі журналістики, які володіють знаннями і навичками соціальновідповідального виконання професійних обов’язків, аналізу та досліджень медіасередовища, здатних до інноваційної діяльності, розв’язання складних професійних завдань відповідно місії Київського університету імені Бориса Грінченка «Служити людині, громаді, суспільству».
Унікальність програми формування соціальновідповідальної особистості журналіста, здатного працювати в діджиталізованому й диверсифікованому медіпросторі.
Цілі навчання набуття здатності розв’язувати задачі дослідницького/інноваційного характеру у сфері журналістики, формування у здобувачів вищої освіти комплексу знань, умінь і навичок для застосування у професійної діяльності у галузі журналістики.
Цілі програми реалізуються на засадах підготовки фахівців, здатних виконувати обов’язки в кризових та непередбачуваних умовах.
Освітня програма 061.00.04 Медіакомунікації другого (магістерського) рівня вищої освіти
Освітня програма 061.00.04 Медіакомунікації другого (магістерського) рівня вищої освіти Галузь знань 06 «Журналістика» Спеціальність 061 «Журналістика» Кваліфікація: магістр журналістики
Гарант програми: Погребняк Інга Василівна, кандидат філологічних наук, доцент, завідувач кафедри журналістики та нових медіа, член НСЖУ.
Мета освітньої програми здійснити підготовку висококваліфікованих, конкурентоспроможних фахівців у галузі журналістики, що володіють необхідними знаннями та практичними навичками для створення та просування власного соціальнокорисного для людини, громади та суспільства медіапродукту, що сприятиме післявоєнній розбудові країни на засадах сталого розвитку та європейській інтеграції України.
Унікальність програми полягає в формуванні інтегрованих професійних компетентностей фахівців медіагалузі, які ґрунтуються на методології міждисциплінарних досліджень впливу традиційних та новітніх медіа на сучасне суспільство, соціології та психології медіакомунікації, ролі медіа у досягненні/реалізації Цілей сталого розвитку та європейської інтеграції України, правових та етичних норм діяльності медіаструктур, сучасних технологій виробництва та просування аудіовізуального контенту соціально-корисного для людини, громади та суспільства відповідно до викликів часу.
Цілі навчання набуття здобувачами вищої освіти комплексу знань, умінь та навичок для застосування у професійній діяльності у галузі комунікативістики, розвитку комунікаційних теорій, що передбачає проведення міждисциплінарних досліджень та/або здійснення інновацій у професійній діяльності.
Освітньо-наукова програма Журналістика третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти
Освітньо-наукова програма Журналістика третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти Галузь знань 06 «Журналістика» Спеціальність 061 «Журналістика» Кваліфікація: доктор філософії
Гарант програми: Семенюк Олег Анатолійович, доктор філологічних наук, професор, професор кафедри міжнародної журналістики.
Адреса електронної пошти: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Шановні здобувачі вищої освіти, представники академічної спільноти, роботодавці!
Ви маєте можливість надсилати свої зауваження та пропозиції до діючих освітньо-наукових програм підготовки в аспірантурі Університету Грінченка, а також долучатися до обговорення проєктів змін і нових ОНП.
Зауваження та пропозиції просимо надсилати на електронну адресу:
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Гаранту ОНП професору Семенюку Олегу Анатолійовичу Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Дмитро Миколайович Хоркін – український диктор, радіожурналіст та медіаменеджер. За першою освітою географ. Є основним дикторським голосом офіційних заходів України. Генеральний продюсер UA:Українське радіо. Заслужений артист України.
Є координатором фронтової концертної бригади Українського радіо, супроводжував артистів у зону АТО, під час активних бойових дій на Донбасі. У березні 2015 року, після концерту для бійців АТО в районі Дебальцевого та Бахмута, потрапив під обстріл бойовиків.
Навчався в Національному педагогічному університеті ім. М. Драгоманова та в Укртелерадіоінституті.
На Українському радіо працює з 2005 року.
2015 року очолив Київську школу політичної та бізнес-риторки, консультує політичні партії. Автор тренінгових програм для кандидатів на виборах.
2017 року став генеральним продюсером UA:Українське радіо.
З 2004 року – ведучий програм Національної радіокомпанії України. Веде на Першому каналі (105 FM) спеціалізовану радіопрограму про культуру мови «Слово» (щонеділі об 11:10) і прямоефірні ток-шоу з відомими політиками, зірками шоу-бізнесу, науковцями та підприємцями.
Веде на Українському радіо також тематичні аналітичні передачі, серед яких «Польова пошта», «Порядок денний», «Донбас.ua».
З 2010 – основний дикторський голос Першого каналу Українського радіо. На загальнонаціональних телеканалах залучений як актор озвучування – його голосом говорять герої художніх стрічок, документальних серіалів, рекламних роликів на каналах: ICTV, ZIK, TBi, Tonis, 5 канал, Перший Національний.
Ведучий телевізійного скетчкому «Лайфхак українською» на Першому телеканалі Суспільного телебачення.
Улюблені теми – мистецтво та історія.
З 2014 року задіяний в антрепризі «Дивне місто N» на сцені Київського будинку актора. Грає головну роль у виставі.
Дорошенко Михайло Іванович – український журналіст і політичний діяч.
Здобув вищу освіту на факультеті журналістики Київського державного університету імені Т.Шевченка.
З 1980 року працював кореспондентом, а згодом завідувачем відділу у газеті «Молодь України».
З 1984 року – інструктор сектору преси ЦК ЛКСМУ.
З 1991 року – працівник редакції газети «Україна молода».
1994–1995 – прес-секретар Президента України.
1999 – керівник прес-центру виборчого штабу Л.Кучми на виборах Президента.
2000–2001 – радник прем’єр-міністра В.Ющенка на громадських засадах.
Заслужений журналіст України (1989), отримав у 1996 році Почесну відзнаку Президента України.
З 1995 р. – головний редактор газети «Україна молода».
Сергій Іванович Сай-Боднар – український журналіст.
Член Національної спілки журналістів України з 1988 р.
Вищу освіту здобув на факультеті журналістики Київського державного університету імені Т.Шевченка (1981-1986).
Працював кореспондентом, відповідальним секретарем, заступником редактора у Вінницькій обласній молодіжній газеті «Комсомольське плем'я», згодом - інструктором, завідувачем сектору преси ЦК ЛКСМУ, відповідальним секретарем, редактором, заступником редактора газети «Україна молода».
У 1997-2008 роках обіймав посади директора радіокомпанії «Довіра» (Київ), комерційного директора «Газети по-київськи», з лютого 2008-го - генеральний директор Інформаційно-видавничого центру ДПА України. Згодом — комерційний директор УНІАН, завідувач прес-центру Українського національного інформаційного агентства «УКРІНФОРМ».
Друкувався переважно в українській періодиці. Тематика публікацій — економіка, політика, підприємництво тощо.
Співавтор книжки «Любов і муки Магди Хоманн».
Автор книжок: «Каришків. Я твій колосок» (К. : Академія, 2016) - про історичне минуле й сьогодення села Каришків Барського району на Вінниччині; «15 мінус 14. Детективна історія» (К. : Академія, 2018).
Секретар Національної спілки журналістів України (2017—2020).
Життя складається з моментів. Кожна хвилина - це крок, нехай не кожен правильний, та жодний з них не зайвий. Ми намагаємося помічати усе що, відбувається навколо нас, та відтворити у реальності. LIVE IS TRUE - це сучасний проект про реальне життя та світ, яким його бачать молоді журналісти через призму фактів, об`єктивності та професійної етики.
Ми пропонуємо нашим глядачам переглянути такі рубрики:
Human - про людей та соціальні авторські проекти.
Review - про події: зустрічі, прямі включення, інтерв`ю тощо.
Inspire - про мистецтво, культуру та натхнення.
Долучайтеся до нас, адже життя - це ви, а live is true.
Закінчила факультет журналістики у 2023 році. Протягом навчання практикувалася у різних редакціях – Укрінформі, Детекторі Медіа, Забороні, ТРС Міноборони. Посеред третього курсу створила документальний проєкт Life Goes On про молоду українську фотографію часів війни, у рамках якого видала книгу та провела пʼять виставок у Фінляндії. У 2022 році випустила фотосерію «Солдатиків Немає», яка потрапила на виставки у Австрії, Грузії, Фінляндії, США, Швеції та Україні.
Закінчила магістратуру за спеціальністю журналістика у 2022 році. Це було професією моєї мрії з 12 років, тому коли вступала в університет – інших спеціальностей для мене не існувало.
На першому курсі почала практикуватися у написанні матеріалів для «Грінченко-Інформ», тоді ж були перші відеороботи в «Астудії» та радіопроби на «Радіо BG». На другому курсі проходила практику на радіо «Суспільне» і після практики залишилася працювати кореспондентом суспільно- політичних новин. Працювала спецкором в газеті «Україна Молода», відвідувала презентації, театральні вистави, концерти та писала матеріали в розділ «Культура».
З 2020 року працюю журналістом у ЗМІ «Громадський ревізор». Ведуча прямих етерів, авторських матеріалів, авторка матеріалів для газети, кореспондент сюжетів, беру інтерв’ю у посадовців та експертів, після початку повномасштабного вторгнення знімали про деокупацію населених пунктів Київщини, проводимо збори для наших захисників (зібрали понад 2 млн грн, купляли та відвозили автівки, мавіки, теловізори бійцям на передову).
Закінчила магістратуру за спеціальністю журналіст у 2020 році. Працюю спеціальним кореспондентом в інформагентстві «АрміяInform».
Те, що дійсно хочу займатися журналістикою зрозуміла на третьому курсі навчання. Тоді з дисципліни «Тележурналістика» отримала завдання підготувати матеріал про Київ. Формат і тема були довільні. Я взяла до рук телефон і пішла блукати околицями столичного вокзалу. Ніби, відчула, тут і «назріє» мій проблемний фоторепортаж. Так і сталося, потім його позитивно оцінили викладачі. З того часу зрозуміла, що культура та історія не єдині теми, які мене цікавлять. На перший план також вийшла соціальна проблематика. На четвертому курсі дипломну роботу захищала з теми гендерної рівності, а магістерську – з проблеми лікування туберкульозу в Україні.
Після вступу на магістратуру в 2019-у, почала роботу в «Астудії». Це був час, коли ми всі були зачинені на період жорсткого карантину. Тому, працювала з соціальними мережами – писала щоденні новинні дайджести, вела рубрику про новітні технології, створювала інші матеріали. Пізніше, після карантинної «відлиги», приступила до опановування телевізійного мистецтва – операторської та монтажної роботи.
З лютого цього року працюю спеціальним кореспондентом в «АрміяInform» (інформаційне агентство від Міністерства оборони України). Займаюся моніторингом новин та наповнюю ними сайт нашого медіа. Водночас працюю над створенням авторських матеріалів, розробкою нових форматів подачі контенту.
Закінчила інститут журналістики КУБГ (2015 – 2020 - 4 роки «журналістика», магістратура – медіа-комунікації).
Коли приїхала подавати документи до університету на спеціальність «Реклама і зв’язки з громадськістю», зрозуміла – хочу на журналістику. І не пошкодувала. До цього мої роботи не публікували ніде, втім, з 1 курсу почала писати нариси та надсилати до різних видань. Так з’явилися перші друковані роботи.
З першою офіційною роботою «познайомилася» на 2 курсі – влаштувалася E-mail-маркетологом в компанію ZNOUA. Та окрім того, що робила розсилки, мені доручили вести блог компанії. Саме той період допоміг «виписатися» та здобути більше досвіду у сфері копірайтингу.
Потім зрозуміла, що хочу рухатися далі, отож на 3 курсі пройшла стажування на телеканалі СТБ (посада «Сценарист» проєкту «Все буде добре»), а на 4-му ризикнула подати заявку на 1+1. Зняла відеорезюме, написала мотиваційного листа, створила резюме, затамувала подих і надіслала. Згодом мені запропонували зробити тестове завдання, а наостанок – прийти на співбесіду. Зізнаюся, що я не дуже вірила у власні сили. По-перше, досвіду було не так багато, отож синдром самозванця переслідував мене ще довго. Після 6 місяців стажування мені запропонували роботу – так я стала редактором сайтів 1+1, 2+2 та 1+1 International. І хоча через півроку сайт остаточно закрили, це місце дало мені серйозний поштовх та віру в себе. Інтерв’ю, нестандартні завдання, боротьба зі страхами – це безцінний досвід.
Після 1+1 вирішила – треба спробувати щось нове, тож серед вакансій одразу помітила «Журналіста на радіо». Ще на співбесіді ми з керівником знайшли спільну мову. Так я потрапила на «Люкс ФМ», де працювала журналісткою. А паралельно – SMM-ницею на телеканалі «Україна». Вела проєкт «Зірковий шлях». І за роки роботи можу з упевненістю сказати, що всі знання, які я здобула за життя – знадобилися (чесно). З початком повномасштабної війни так склалося, що канал закрили, а штаб на радіо скоротили. Тому я вирішила, що варто розвиватися у сфері SMM. Нині я працюю Team Lead SMM у проєкті Pro Гроші, але з журналістикою не попрощалася. Тож минулого року створила власний проєкт про історію Києва – Kyiv Vibe, де я розповідаю про минуле української столиці.
Закінчив бакалавріат Інституту журналістики в 2019 році за спеціальністю «журналістика». Вже з 2-го курсу практикувався в українських виданнях та телеканах. Від початку обрав тематику спорту. Працював журналістом та редактором на найбільшому спортивному сайті України Tribuna.com, журналістом на суспільному телебаченні UA:Перший. З 2020 року член Міжнародної асоціації спортивних журналістів та випускник трьох навчальних програм, остання з яких проходила в Швейцарії. 24 лютого 2022 знаходився у відрядженні в Іспанію на матчі національної збірної з баскетболу. Повернувся до України, прийняв військову присягу та став військовослужбовцем. Паралельно продовжив висвітлювати війну в Україні на світову аудиторію — виходив в прямий ефір на американське телебачення Fox News, друкувався в австрійському Kurier, німецьких, люксемубурзьких та інших європейських щотижневиках. В датському Berlingske виходила серія матеріалів у форматі бойового щоденника. В листопаді 2022 представляв Україну на світовому Конгресі спортивних журналістів в Римі, виступав з темою війни в Україні. В жовтні 2023 наказом Головнокомандувача переведений з бойової бригади до Міністерства оборони України. Помічник з комунікаційних питань заступниці Міністра оборони України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Катерини Черногоренко.
2023 наразі – керівник відділу PR та комунікацій в ТОВ «Гардаріка Трес» (компанія, яка розробляє технологічні розробки для агросектору, нині створила машину для розмінування)
2022 наразі – журналістка, сценаристка, режисерка медіа «Шо Там» (фріланс)
2022-2023 – журналістка, сценаристка, редактор журналу коміксів Inker world;
Закінчила магістратуру Інституту журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка. Проте працювати у сфері медіакомунікацій почала задовго до цього - ще з другого курсу.
Завжди вважала, що практика - це основа кар’єрного зростання. Тому максимальну увагу приділяла стажуванням та практиці. Вже на 4 курсі зрозуміла, що хочуподатися в маркетинг, у чому журналістська освіта стала допоміжною.
2019-2020 - провідний спеціаліст з комп‘ютерної графіки;
З 2019 - SMM-спеціаліст та веб-розробник проєкту «Справжні історії»;
З 2019 - комунікаційна менеджерка кінокомпанії «МАГІКА-ФІЛЬМ»;
З 2022 - розробник сайтів, веб-дизайнер;
З 2021 - редактор відділу Travel онлайн-видання OBOZREVATEL;
2022 - редактор стрічки новин онлайн-видання OBOZREVATEL;
З 2022 - SMM- менеджер та таргетолог компанії ZULU;
З 2023 - власниця агенції Kolo Marketing. Нині я вже закінчила навчання і працюю комунікаційним менеджером кінокомпанії «МАГІКА-ФІЛЬМ». Та саме з Університету Грінченка почалась моя любов до журналістики.
Закінчила Університет Грінченка у 2020 році (бакалаврський рівень).
З третього курсу почала працювати на 5 каналі- монтувала відео для аналітичної програми, яка виходила у прямому ефірі. Отже вчилася швидко та якісно виконувати свою роботу. Довелося вивчати нову для себе програму для монтажу Edius та стикатися з багатьма особливостями роботи на телебаченні.
З 2020 року запустилися нові ток-шоу ( "Небайдужа", "Дійові особи"), для яких зараз знімаю Vox populi, пишу короткі форми, сюжети.
Анастасія Норіцина ведуча 24-го Каналу. У прямому етері веде програми Норіцина Live, де аналізує суспільно-політичні події разом із експертами, народними депутатами та іншими спікерами.
Авторка та ведуча аналітично-сатиричної програми "Обережно! ЗОМБОЯЩИК". Анастасія розбирає на молекули російське телебачення з метою протидіяти дезінформації, викривати російські фейки, показувати, якими темами маніпулюють пропагандисти.
Авторка та ведуча проєкту «Лицеміри без міри». У цьому проєкті Анастасія показує як російська «еліта» використовує росіян заради досягнення своїх цілей. Як діти, дружини та чоловіки «верхівок Кремля» насолоджуються життям у той час, як їхні співвітчизники пачками помирають на війні в Україні.
Кар’єрний шлях розпочала у 2017 році зі стажування на провідному, на той час, інформаційному каналі «112 Україна». Цей телеканал і став першим місцем роботи. Спочатку працювала журналістом на проекті надзвичайних (кримінальних) новин. Потім редактором ранкового шоу. Як підкреслює сама Анастасія, звільнилася у листопаді 2018 року, через зміну інформаційної політики каналу (в ефірі почастішали згадки про «ОПЗЖ» та Віктора Медведчука).
З березня 2019 працювала журналістом на проекті журналістських розслідувань. Підготувала та випустила десятки сюжетів на антикорупційну тематику. Брала інтерв’ю у посадовців та експертів.
З червня 2020-го до лютого 2023-го працювала на телеканалі “Апостроф ТВ”. Спочатку журналістом у департаменті новин. Потім спеціальним парламентським кореспондентом у Верховній Раді, а з червня 2022-го - ведучою прямих етерів LIVE.
У шкільні роки почала захоплюватись пресовою журналістикою, цікавилась жанровою палітрою газет, діяльністю редакторів, випускових, взаємодією інтерв’юера з респондентом. Так, першим кроком до омріяної професії стали заняття у студії журналістики, які відвідувала у рідному місті Вишгород. Це був фундамент – «робота в полі», постійна комунікація із героями заміток, репортажів та інтерв’ю, правки від редакторів. Все це вилилось на шпальти місцевої газети «Вишгород». Далі були лекції та майстер-класи на місцевому телеканалі, подача матеріалів на конкурси та до журналів.
Залишалось тільки отримати вищу освіту, тому наступним кроком став вступ до Інституту журналістики. І вже на другому курсі почалось стажування в Українському національному агентстві «Укрінформ» - державному агентстві, яке щодня публікує інформаційні та аналітичні повідомлення на восьми мовах, оригінальні фото та ексклюзивні факти.
Оскільки, навчання сприяло роботі за фахом, то вже з четвертого курсу почала діяльність в агентстві на посаді менеджера Головної редакції маркетингу, пресзаходів та арт-проєктів. Цьогоріч, після закінчення університету отримала підвищення – головний випусковий вищезгаданої редакції.
У мої обов’язки входить: проведення та організація заходів, комунікація із представниками державних та виконавчих органів влади, міжнародних організацій, експертами, написання та опублікування анонсів, обробка запитів на проведення пресконференцій тощо.
До роботи в агентстві проходила стажування на посаді контент-менеджера в київській арт-галереї . Працювала над наповненням Facebook-сторінки, створювала контент-плани на місяць, писали пости та підбирала до них ілюстрації. Досвід залишив свій слід, цікавлюсь діяльністю українських мистецьких ЗМІ.
Відправила резюме на Work.ua у 2018 році. Страшенно переживала напередодні співбесіди, а її призначили на 14 лютого, романтично.
HR Світлана лишила мене в очікуванні редактора у кімнаті для нарад. Овальний стіл, купа чорних стільців, і лише один білий. Я запанікувала, бо вирішила, що це психологічний іспит. Сісти на білий і показати, що я вирізняюся з-поміж інших? Чи це означатиме, що я "біла ворона" в колективі? Сіла на чорний, а речі склала на білий поруч. Видихнула. Запевнила себе, що іспит пройшла. Неіснуючий, звісно. Справжніми були тестові БЗ, однак, якщо чесно, я через них переймалася чомусь менше, ніж за стільці.
Працюю на Першому Діловому вже 2 роки. Здається, це ого-го як довго. Змінила як мінімум 3 стільці.
Закінчила інститут журналістики КУБГ (2015 – 2020 - 4 роки «журналістика», магістратура – медіа-комунікації). Коли приїхала подавати документи до університету на спеціальність «Реклама і зв’язки з громадськістю», зрозуміла – хочу на журналістику. І не пошкодувала. До цього мої роботи не публікували ніде, втім, з 1 курсу почала писати нариси та надсилати до різних видань. Так з’явилися перші друковані роботи.
З першою офіційною роботою «познайомилася» на 2 курсі – влаштувалася E-mail-маркетологом в компанію ZNOUA. Та окрім того, що робила розсилки, мені доручили вести блог компанії. Саме той період допоміг «виписатися» та здобути більше досвіду у сфері копірайтингу.
Потім зрозуміла, що хочу рухатися далі, отож на 3 курсі пройшла стажування на телеканалі СТБ (посада «Сценарист» проєкту «Все буде добре»), а на 4-му ризикнула подати заявку на 1+1. Зняла відеорезюме, написала мотиваційного листа, створила резюме, затамувала подих і надіслала. Згодом мені запропонували зробити тестове завдання, а наостанок – прийти на співбесіду. Зізнаюся, що я не дуже вірила у власні сили. По-перше, досвіду було не так багато, отож синдром самозванця переслідував мене ще довго. Після 6 місяців стажування мені запропонували роботу – так я стала редактором сайтів 1+1, 2+2 та 1+1 International. І хоча через півроку сайт остаточно закрили, це місце дало мені серйозний поштовх та віру в себе. Інтерв’ю, нестандартні завдання, боротьба зі страхами – це безцінний досвід.
Після 1+1 вирішила – треба спробувати щось нове, тож серед вакансій одразу помітила «Журналіста на радіо». Ще на співбесіді ми з керівником знайшли спільну мову, тому вже рік працюю журналісткою на сайті «Люкс ФМ», а паралельно – SMM-ницею. І за роки роботи можу з упевненістю сказати, що всі знання, які я здобула за життя – знадобилися (чесно).
"Починав працювати в газеті Україна Молода позаштатним кореспондентом, далі пішли розслідування в інтернет-ресурсі, перші погрози як журналісту.
Згодом мене запросили в кримінальну хроніку до "Надзвичайних новин", а згодом 112 канал набирав команду на телерозслідування.
Але щойно отримав запрошення від Радіо.Свобода, я зрозумів, що радіо без обмежень для професійної діяльності - це моє. Працюю на Крим.Реалії, бо у кримчан наразі немає об'єктивного ЗМІ на півострові."
Наразі комунікаційниця Інституту масової інформації.
Я не мріяла про журналістику з дитинства чи шкільної парти, і довго не могла зрозуміти, у якому напрямку рухатися.
Мої перші серйозні життєві вибори привели мене до авіаційного вишу, який мене так виснажив, що я хотіла втекти в кардинально інше оточення і життя. А згодом вступила на журналістику в Грінченка, що заклало початок змінам і трансформаціям.
Одна справа — практикуватися по кілька місяців в медіа студенткою і паралельно підробляти деінде, інша — шукати себе у професії. Після випуску я поставила собі ціль знайти роботу в журналістиці, і ніяк інакше.
Мене взяли редакторкою стрічки новин в одне невелике онлайн-медіа медіахолдингу “Люкс”, де я ставила актуальні новини, а згодом писала на розважальні теми на іншому сайті в межах компанії. За півтора роки я вигоріла, відчула дисонанс у цінностях, відтак почала думати над зміною професійного вектора.
Згодом мене запросили на Суспільне, де я працювала більше 3-х років у пресслужбі. Мовник став чудовим вишколом, але я усвідомлювала, що треба додати бази до мого розуміння комунікацій — не без сумнівів, чи це справді моє, я вступаю на магістратуру до Могилянки.
Згодом починається велика війна, повномасштабна агресія Росії проти України.
Якийсь час консультую щодо комунікацій Українську Броню як волонтерка. Поєдную навчання і роботу на Суспільному — це був ще той квест, але все виходить. Знання, доповнені практикою, шліфують мене як фахівчиню. Навчання добігає кінця, я не стягую навантаження і поставивши в пріоритет написання диплома звільняюся з роботи.
Після закінчення Могилянки і невеликої перерви натрапляю на вакансію комунікаційниці в Інституті масової інформації, за яким із теплом слідкую ще з бакалаврату, і стається perfect match.
Скажу наостанок — будь-яка комунікація має ціль. Моя тут у тому, щоб сказати: ти можеш сумніватися, можеш бути невпевненою\-им у своєму виборі, оглядатися на одногрупників, які мріяли про журналістику з дитинства, і часом придушувати синдром самозванця — це все ок.
"На третьому курсі університету я просто написала на пошту шеф-редактору програми “Ранок з Україною”. Написала щось типу “Добрий день. Мене звуть Вікторія, я студентка 3-го курсу спеціальності “журналістика”. Чи можливо у вас пройти практику?” На що отримала коротку і змістовну відповідь: “Приходь!” Без жодних деталей, коли, о котрій і куди. Наступного дня о 10-й ранку я вже була в офісі каналу. І тоді ж поїхала на першу зйомку з журналісткою, за якою мене закріпили. З часом на практиці нас назбиралося аж 12 людей. І приблизно через три місяці нам повідомили, що когось одного з нас візьмуть на роботу. Цим “щасливчиком” виявилася я. Не знаю, на які критерії зважали редактори, за що обрали мене. Але я завжди старалася зробити по максимуму і взяти від цієї практики все. Навіть не сподіваючись, що залишуся тут працювати. Яким же було моє щастя, коли я отримала роботу мрії. І от вже 2 роки я тут!"
Закінчила магістратуру з медіа-комунікацій у 2017 році
Фахівець зі зв`язків з громадськістю та пресою Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
"В Університеті Грінченка я знайшла друзів не лише серед студентів. Тому навчатись було вдвічі захопливіше. Кожен з викладачів вклав в мої руки ключ до різних професій: кореспондент, редактор, журналіст, режисер монтажу, сценарист, «піарщик», копірайтер, спічрайтер і т.д. 6 років в середовищі постійного навчання кардинально змінили мене. В результаті ланцюжку передачі інформації мене порекомендувати на посаду фахівця зі зв`язків з громадськістю у одному з департаментів КМДА. Куди я й влаштувалась. Дуже-дуже вдячна за віру в мене моїх викладачів - вони були впевнені в моїх силах більше ніж я сама! З виходом в декрет я продовжила працювати з текстами, не відриваючись від материнства. За участі прекрасного викладача Університету Грінченка, Георгія Васильовича Кобенька (на жаль, покійного), моя улюблена тема на сьогодні - екологія. Я щиро люблю і поважаю Інститут Журналістики за людей, які там працювали і працюють, і за той шлях, який вони відкрили для мене.
Серед проектів, які я вела: інформаційний супровід міських заходів "Марш Миру","День пам"яті та примирення", масштабний концерт у Палаці спорту до Дня захисника України, відкриття сучасного Центру реабілітації дітей з інвалідністю, прийом іноземних гостів, створення відеороликів, участь в міських конференціях та комісіях Міської ради з охорони здоров"я та захисту населення, робочої групи "Київ без бар'єрів" тощо. Копірайтинг: співпраця з компаніями SolarGaps, ЄвроХауз, D.Fleur, Yves Rocher."
Закінчив бакалаврат у 2016 році, магістратуру - 2018 р.
Працює в Міністерстві молоді та спорту України начальником збірних команд України з водного поло. Робота пов'язана з організацією змагань (внутрішніх та міжнародних) на території України, а також забезпеченням участі національних збірних команд України у міжнародних змаганнях за кордоном.
Десь на другому курсі “журфаку”мені набридло сидіти за партою. Вирішила: пора “в поля”. З газетами якось не склалося. Ще в десятому класі, коли підпрацьовувала у місцевому виданні. Хоча, то були мої перші гроші, зароблені в журналістиці. З радіо — досвіду не було: може все ще попереду. А з “теликом”, як виявилося, любов з першого погляду. Почала працювати. Спершу, на обласному телебаченні у Хмельницькому. Потім — на місцевому Громадському. Паралельно стажувалася на різних телеканалах, відвідувала тренінги та медіа-школи. І ось три роки тому я знайшла своє — Суспільне. Тут вдалося попрацювати й відпочити — на фестивалях, у кіно та театрі. Померзнути на мітингах, почекати у судах, прогулятися скандальними забудовами. А ще — попрацювати у прямому ефірі ведучою.
І потім знову захотілося... в поля. І я знову у вирі подій: на телеканалі «Україна». Єдиний висновок: у професії працювати потрібно цілодобово, удосконалюватись — без перестанку. А ще, завжди думати про глядача, слухача, читача. Чи не лукавиш ти? Чи дістався суті? Чи не перебільшуєш? Які наслідки твоїх слів? Чи достатньо зусиль ти доклав, щоб твоя робота була якісною? І найголовніше - яка користь від твого матеріалу?
Наразі працюю в Національному антикорупційному бюро України(НАБУ) на посаді заступника начальника Відділу по роботі з громадськістю та ЗМІ(прес-служба) Управління зовнішніх комунікацій (11/2017 р. - теперішній час). НАБУ є новоствореним правоохоронним органом в Україні, створенимпісля Революції Гідності з метою очищення влади від корупції. Це першеправоохоронне відомство в Україні, створене з нуля.
На мій погляд, важливою складовою діяльністю НАБУ є прозорість діяльності та підзвітність. Саме тому ми щодня налагоджуємо діалог з громадськістю та ЗМІ з метою інформування про діяльність.
Серед моїх основних обов’язків – щоденна комунікація з іноземними та українськими ЗМІ, обробка запитів на інформацію та запитів щодо доступу до публічної інформації, написання інформаційних матеріалів, в тому числі іноземною мовою (англійська), організація висвітлення у засобах масової інформації про діяльність Національного бюро, організація та проведення прес-конференцій, брифінгів, інтерв’ю, а також заходів для ЗМІ за участю керівництва Національного бюро, підтримка в актуальному стані бази контактів ЗМІ.
До цього працювала журналістом Українського інформаційного агентства «Українські Національні Новини» (11/2015 - 10/2016). Серед основних обов’язків на посаді були зокрема:
•написання новинних доповідей, прес-релізів;
•відео-стрімінг;
•висвітлення діяльності Президента, МЗС, НАТО, Парламенту ЄС, ЗбройнихСил України, ОБСЄ.
У травні 2018 році завершила антикорупційний курс та здобула диплом у Наньянгському технологічному університеті в м. Сінгапур за програмою «Антикорупційна практична програма для державних службовців»
Жага до майбутньої професії прокинулася ще в дитинстві. Щоправда, я тоді цього не усвідомлювала. Коли мені було вісім років, мене запросили вести рубрику у дитячій програмі на маріупольському телебаченні. Там я працювала три роки, навіть мала досвід виходу в прямі ефіри. В школі любила писати твори і вірші. Мабуть, саме тому і вирішила вступати на журналістику. 2013 року вступила на спеціальність "журналістика" до Київського університету ім. Бориса Грінченка. На другому курсі потрапила до НВМ тележурналістики "Астудія" і остаточно зрозуміла, що робота в кадрі - це Моє з великої літери, а увесь процес створення телевізійного продукту надзвичайно мене захоплює. В Астудії я могла бути і ведучою, і сценаристом, і редактором, і оператором, і монтажером. Я долучилася до створення інтерактивної абетки "СловОпис", була ведучою і сценаристом першого сезону прямоефірної програми "Комунікабель". А підсумком навчання стала дипломна робота - проект віртуальних екскурсій Києвом "Живе місто", який у 2017 році став переможцем конкурсу громадських ініціатив "Громадський бюджет".
В лютому 2018 року я стала журналістом прямоефірної програми "День у мегаполісі" на телеканалі "Київ". Там вперше отримала досвід прямих включень з місця події. Вже за місяць почала вести авторську щотижневу рубрику "Прості слова", де за допомогою малюнків допомагаю запам'ятати правильне вживання слів української мови. Була ведучою під час святкових ефірів і марафонів телеканалу. У жовтні 2018 року стала ведучою щотижневої програми "Прогулянки містом" на телеканалі "Київ". Продовжую працювати над створенням сюжетів і рубрики для програми "День у мегаполісі" і відеоблогів для студентського проекту "Живе місто".
Початком моєї кар'єри можна вважати мого головного супутника по життю: безсоння. На 3 курсі, близько четвертої ночі за черговою чашкою чаю без конкретної мети сидів у мережі та гортав стрічку новин. Там побачив, що місцева студія StarLadder (що є однією з найбільших на пострадянському просторі) оголосила про початок "Школи кіберспортивного коментатора". Так як це мало пряме відношення до мого навчання і мені цікава тема кіберспорту, я вирішив спробувати. Увесь наступний місяць я проходив через 3 етапи відбору кожного разу абсолютно щиро вважаючи, що далі не пройду (кожного разу я був геть незадоволений власним резульатом). Проте через деякий час мені написали та запропонували попрацювати вже у їх студій в цей же вечір поряд із професійним коментатором. Через стільки років нарешті можу собі дозволити зізнатися, що в цей день я втік з останньої пари, адже не хотів втрачати подібну можливість. На мене надягли чийсь піджак та розповіли як я буду працювати. Виявилось, що моїми результатами усі були задоволені та я продовжував працювати вже на умовах стажування. Буквально за пів року мені вже випала нагода працювати вживу на спортивний стадіон "Мінськ Арена", трохи згодом до моїх особистих досягнень було додано Палац "Україна", НСК "Олімпійський" та інші майданчики. З того часу і понині я є одним з постійних коментаторів студії StarLadder та працюю на усіх турнірах, які вона освітлює.
Випускник
Бакалаврат 2016
Магістратура 2018
Працює в Міністерстві молоді та спорту України начальником збірних команд України з водного поло. Робота пов*язана з організацією змагань (внутрішніх та міжнародних) на території України, а також забезпеченням участі національних збірних команд України у міжнародних змаганнях за кордоном.
Освітня програма
Гарант програми:
Гарант програми: 
Гарант програми: 
Дмитро Миколайович Хоркін – український диктор, радіожурналіст та медіаменеджер. За першою освітою географ. Є основним дикторським голосом офіційних заходів України. Генеральний продюсер UA:Українське радіо. Заслужений артист України.
Дорошенко Михайло Іванович – український журналіст і політичний діяч.
Сергій Іванович Сай-Боднар – український журналіст. 
Закінчила факультет журналістики у 2023 році. Протягом навчання практикувалася у різних редакціях – Укрінформі, Детекторі Медіа, Забороні, ТРС Міноборони. Посеред третього курсу створила документальний проєкт Life Goes On про молоду українську фотографію часів війни, у рамках якого видала книгу та провела пʼять виставок у Фінляндії. У 2022 році випустила фотосерію «Солдатиків Немає», яка потрапила на виставки у Австрії, Грузії, Фінляндії, США, Швеції та Україні.
Закінчив бакалавріат Інституту журналістики в 2019 році за спеціальністю «журналістика». Вже з 2-го курсу практикувався в українських виданнях та телеканах. Від початку обрав тематику спорту. Працював журналістом та редактором на найбільшому спортивному сайті України 
Міністра оборони України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Катерини Черногоренко. 
Журналістка, сценаристка, режисерка, редакторка, PR-спеціаліст
Анастасія Приходько
Софія Телішевська
Ксенія Коцан
Владислава Левицька
Тимофій Зезюлькін
Закінчила бакалаврат журналістики у 2018 році. 
"В Університеті Грінченка я знайшла друзів не лише серед студентів. Тому навчатись було вдвічі захопливіше. Кожен з викладачів вклав в мої руки ключ до різних професій: кореспондент, редактор, журналіст, режисер монтажу, сценарист, «піарщик», копірайтер, спічрайтер і т.д. 6 років в середовищі постійного навчання кардинально змінили мене. В результаті ланцюжку передачі інформації мене порекомендувати на посаду фахівця зі зв`язків з громадськістю у одному з департаментів КМДА. Куди я й влаштувалась. Дуже-дуже вдячна за віру в мене моїх викладачів - вони були впевнені в моїх силах більше ніж я сама! З виходом в декрет я продовжила працювати з текстами, не відриваючись від материнства. За участі прекрасного викладача Університету Грінченка, Георгія Васильовича Кобенька (на жаль, покійного), моя улюблена тема на сьогодні - екологія. Я щиро люблю і поважаю Інститут Журналістики за людей, які там працювали і працюють, і за той шлях, який вони відкрили для мене.
Серед проектів, які я вела: інформаційний супровід міських заходів "Марш Миру","День пам"яті та примирення", масштабний концерт у Палаці спорту до Дня захисника України, відкриття сучасного Центру реабілітації дітей з інвалідністю, прийом іноземних гостів, створення відеороликів, участь в міських конференціях та комісіях Міської ради з охорони здоров"я та захисту населення, робочої групи "Київ без бар'єрів" тощо. Копірайтинг: співпраця з компаніями SolarGaps, ЄвроХауз, D.Fleur, Yves Rocher."
На мій погляд, важливою складовою діяльністю НАБУ є прозорість діяльності та підзвітність. Саме тому ми щодня налагоджуємо діалог з громадськістю та ЗМІ з метою інформування про діяльність.
Жага до майбутньої професії прокинулася ще в дитинстві. Щоправда, я тоді цього не усвідомлювала. Коли мені було вісім років, мене запросили вести рубрику у дитячій програмі на маріупольському телебаченні. Там я працювала три роки, навіть мала досвід виходу в прямі ефіри. В школі любила писати твори і вірші. Мабуть, саме тому і вирішила вступати на журналістику. 2013 року вступила на спеціальність "журналістика" до Київського університету ім. Бориса Грінченка. На другому курсі потрапила до НВМ тележурналістики "Астудія" і остаточно зрозуміла, що робота в кадрі - це Моє з великої літери, а увесь процес створення телевізійного продукту надзвичайно мене захоплює. В Астудії я могла бути і ведучою, і сценаристом, і редактором, і оператором, і монтажером. Я долучилася до створення інтерактивної абетки "СловОпис", була ведучою і сценаристом першого сезону прямоефірної програми "Комунікабель". А підсумком навчання стала дипломна робота - проект віртуальних екскурсій Києвом "Живе місто", який у 2017 році став переможцем конкурсу громадських ініціатив "Громадський бюджет". 
Початком моєї кар'єри можна вважати мого головного супутника по життю: безсоння. На 3 курсі, близько четвертої ночі за черговою чашкою чаю без конкретної мети сидів у мережі та гортав стрічку новин. Там побачив, що місцева студія StarLadder (що є однією з найбільших на пострадянському просторі) оголосила про початок "Школи кіберспортивного коментатора". Так як це мало пряме відношення до мого навчання і мені цікава тема кіберспорту, я вирішив спробувати. Увесь наступний місяць я проходив через 3 етапи відбору кожного разу абсолютно щиро вважаючи, що далі не пройду (кожного разу я був геть незадоволений власним резульатом). Проте через деякий час мені написали та запропонували попрацювати вже у їх студій в цей же вечір поряд із професійним коментатором. Через стільки років нарешті можу собі дозволити зізнатися, що в цей день я втік з останньої пари, адже не хотів втрачати подібну можливість. На мене надягли чийсь піджак та розповіли як я буду працювати. Виявилось, що моїми результатами усі були задоволені та я продовжував працювати вже на умовах стажування. Буквально за пів року мені вже випала нагода працювати вживу на спортивний стадіон "Мінськ Арена", трохи згодом до моїх особистих досягнень було додано Палац "Україна", НСК "Олімпійський" та інші майданчики. З того часу і понині я є одним з постійних коментаторів студії StarLadder та працюю на усіх турнірах, які вона освітлює.
План соціально-гуманітарної роботи на 2024-2025 навчальний рік