Дмитро Миколайович Хоркін – український диктор, радіожурналіст та медіаменеджер. За першою освітою географ. Є основним дикторським голосом офіційних заходів України. Генеральний продюсер UA:Українське радіо. Заслужений артист України.

Є координатором фронтової концертної бригади Українського радіо, супроводжував артистів у зону АТО, під час активних бойових дій на Донбасі. У березні 2015 року, після концерту для бійців АТО в районі Дебальцевого та Бахмута, потрапив під обстріл бойовиків. 

Навчався в Національному педагогічному університеті ім. М. Драгоманова та в Укртелерадіоінституті.

На Українському радіо працює з 2005 року.

2015 року очолив Київську школу політичної та бізнес-риторки, консультує політичні партії. Автор тренінгових програм для кандидатів на виборах. 

2017 року став генеральним продюсером UA:Українське радіо.

З 2004 року – ведучий програм Національної радіокомпанії України. Веде на Першому каналі (105 FM) спеціалізовану радіопрограму про культуру мови «Слово» (щонеділі об 11:10) і прямоефірні ток-шоу з відомими політиками, зірками шоу-бізнесу, науковцями та підприємцями.

Веде на Українському радіо також тематичні аналітичні передачі, серед яких «Польова пошта», «Порядок денний», «Донбас.ua». 

З 2010 – основний дикторський голос Першого каналу Українського радіо. На загальнонаціональних телеканалах залучений як актор озвучування – його голосом говорять герої художніх стрічок, документальних серіалів, рекламних роликів на каналах: ICTV, ZIK, TBi, Tonis, 5 канал, Перший Національний. 

Ведучий телевізійного скетчкому «Лайфхак українською» на Першому телеканалі Суспільного телебачення.

Улюблені теми – мистецтво та історія. 

З 2014 року задіяний в антрепризі «Дивне місто N» на сцені Київського будинку актора. Грає головну роль у виставі.

Дорошенко Михайло Іванович – український журналіст і політичний діяч.

Здобув вищу освіту на факультеті журналістики Київського державного університету імені Т.Шевченка.

З 1980 року працював кореспондентом, а згодом завідувачем відділу у газеті «Молодь України».

З 1984 року – інструктор сектору преси ЦК ЛКСМУ.

З 1991 року – працівник редакції газети «Україна молода». 

1994–1995 – прес-секретар Президента України.

1999 – керівник прес-центру виборчого штабу Л.Кучми на виборах Президента.

2000–2001 – радник прем’єр-міністра В.Ющенка на громадських засадах.

Заслужений журналіст України (1989), отримав у 1996 році Почесну відзнаку Президента України.

З 1995 р. – головний редактор газети «Україна молода».

Сергій Іванович Сай-Боднар – український журналіст. 

Член Національної спілки журналістів України з 1988 р.

Вищу освіту здобув на факультеті журналістики Київського державного університету імені Т.Шевченка (1981-1986).

Працював кореспондентом, відповідальним секретарем, заступником редактора у Вінницькій обласній молодіжній газеті «Комсомольське плем'я», згодом - інструктором, завідувачем сектору преси ЦК ЛКСМУ, відповідальним секретарем, редактором, заступником редактора газети «Україна молода».

У 1997-2008 роках обіймав посади директора радіокомпанії «Довіра» (Київ), комерційного директора «Газети по-київськи», з лютого 2008-го - генеральний директор Інформаційно-видавничого центру ДПА України. Згодом — комерційний директор УНІАН, завідувач прес-центру Українського національного інформаційного агентства «УКРІНФОРМ».

Друкувався переважно в українській періодиці. Тематика публікацій — економіка, політика, підприємництво тощо.

Співавтор книжки «Любов і муки Магди Хоманн».

Автор книжок: «Каришків. Я твій колосок» (К. : Академія, 2016) - про історичне минуле й сьогодення села Каришків Барського району на Вінниччині; «15 мінус 14. Детективна історія» (К. : Академія, 2018).

Секретар Національної спілки журналістів України (2017—2020).

Заслужений журналіст України (1996).