Цю тему обговорили учасники ДИСКУСІЙНОГО КЛУБУ “ПОЗИЦІЯ” Факультету журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка під час чергового відкритого онлайн-засідання, що відбулося 23 листопада 2022 року.
Засідання проходило у форматі онлайн-зустрічі з українською журналісткою, воєнною кореспонденткою українського інтернет- видання "Новинарня", регіональною редакторкою телеканалу "UA: Перший, волонтеркою, авторкою книги "Вони перемогли. 11 історій про людей з ранами — видимими і невидимими" Анастасією ФЕДЧЕНКО.
Під час дискусії пані Анастасія поділилася власним досвідом висвітлення російсько-української війни, що розпочалася в Україні в 2014 році. Воєнною кореспонденткою вона стала ще у 2016 році, коли довелося їздити у відрядження в «гарячі точки», спілкуватися безпосередньо з воїнами та їхніми командирами, своїми очима бачити й оцінювати реальну ситуацію та готувати оперативно журналістські матеріали. Частина побаченого та почутого нею лягла в основу книги, яку Анастасія Федченко назвала "Вони перемогли. 11 історій про людей з ранами — видимими і невидимими". Це реальні історії реальних людей, які вражають силою духу, мужністю, вірністю, нескореністю.
Також Анастасія Федченко звернула увагу на особливості роботи журналіста в умовах війни, зону його професійної і громадянської відповідальності. Вона зазначила:
«Журналіст має усвідомлювати відповідальність. Це – не тягар, це – обов’язок, це – відповідальність. В жодному разі у мене не було ніякого тягаря в тому, що я розповідала про українських військових… найбільший тягар, це коли ти замерз десь серед степу широкого, в своїй термобілизні, своїх теплих штанях, в своїй куртці. І тобі хочеться випити кави,а ти розумієш, що ти цього не встигаєш – тобі потрібно сюжет зробити на ефір. Оце найбільший тягар… І найважче втрачати людей, яких ти знав, з якими дружив, з якими було щось пов’язане. Оце найважче…»
На запитання, чи не бувало їй страшно їздити в «гарячі точки», зону активних бойових дій, на передову, Анастасія відповіла:
«Це було. Я працювала, і нізвідки брався цей страх – страх їхати у відрядження. Це 2016-17 рік. І потім я собі подумала: та, ну, серйозно? чому тобі страшно? Страх має бути, але він не має керувати тобою. Це стосується не тільки війни, це стосується усіх сфер життя. Тому насправді потрібно просто опанувати свій страх. Якщо ж страх панічний, його не треба опановувати, краще не робити те, що наводить на вас панічний страх, тому що будете тягарем і для себе, і для людей, які поруч…»
Відповідаючи на запитання, Анастасія Федченко розповіла, як відбувається акредитація воєнних журналістів для поїздки на фронт, що треба знати та вміти. Учасники дискусії обговорили процес, який має
проходити журналіст з погляду професійної підготовки, перш, ніж він буде готовим виконувати обов’язки воєнкора й отримає акредитацію. Учасники дискусії почули й про те, як журналіст має готуватися стати воєнним креспондентом. Також Анастасія Федченко дала важливі поради щодо безпекових заходів, які мають вживати журналісти в умовах війни задля збереження свого життя та здоров’я.
Обговорення було змістовним і корисним. Учасники дискусійного клубу дізналися багато важливої інформації з практики журналістської діяльності в умовах війни, отримали чимало порад і ознайомилися з
особливостями роботи воєнкора. У процесі обговорення також було звернуто увагу на громадянський обов’язок журналіста, право вибору особистості та те, як війна трансформує навички журналіста. Хто такий “воєнкор” і хто ним може стати? Як говорити про війну – з емоціями чи “на холодну голову”?
Дискусію підготували студенти 4 курсу Факультету журналістики освітніх напрямків «журналістика» та «міжнародна журналістика» Вікторія Заіка, Микита Саєнко, Станіслав Свирид, Дар’я Скирта,
Владислав Скрипченко, Юлія Топчій під керівництвом доктора філософії з журналістики, доцента кафедри журналістики та нових медіа Світлани Петренко та за участю завідувачки студентською лабораторією радіожурналістики “Радіо “BG” Надії Зінченко.
