15 квітня 2024 на сайті Університету Мельбурна, який є знаним і найстарішим університетом Австралії та входить до групи найпрестижніших університетів світу було розміщено матеріал   «Університети України під ударом». 

У цьому тексті Галина Піскорська, доцентка факультету журналістики Київського Бориса Грінченка столичного університету розмірковує про вплив війни на українські університети та  міжнародну підтримку.

Зокрема, йдеться про те, що Університет Мельбурна, як і інші австралійські університети, висловили свою солідарність з Україною з перших днів повномаштабної війни Росії проти України, пропонуючи допомогу українським науковцям і студентам. Після того, як Російська спілка ректорів оприлюднила заяву про підтримку вторгнення Росії в Україну, університет розірвав зв’язки з Російською Федерацією, включно зі своїми науковими та освітніми програмами.

Кампанія зі знищення інтелектуального капіталу та ресурсів України є невід’ємною частиною геноцидної війни Росії.  Система вищої освіти України виявилася особливо вразливою у цій війні: на сьогодні 63 відсотки освітньої інфраструктури країни було або знищено, або пошкоджено. Деякі українські університети опинилися в зоні активних бойових дій, кожен п’ятий постраждав або зруйнований, співробітники евакуйовані. Національна академія наук України назвала знищення Росією українських університетів та дослідницьких центрів  «актом науковбивства». Станом на березень 2024 року ми знаємо щонайменше 124 українських науковців, які загинули в повномасштабній війні. Це як відомі вчені, так і нові.

Українські університети переживають надзвичайно важкі часи. У перші тижні після повномасштабного вторгнення всю освіту було призупинено, а університети перетворили на центри евакуації. Коли Буча та Ірпінь були окуповані на перших етапах повномасштабної війни, а Київ опинився під реальною загрозою неминучої окупації, стало зрозуміло, що російські окупанти цілеспрямовано знищують медіа, освітні заклади та пам’ятники, вбивають вчителів, журналістів і блогерів, щоб не дати світу дізнатися про геноцид, який вони вчиняють в Україні. Робота українських журналістів і необхідність розробки ефективних інструментів протидії дезінформації ніколи не були такими критично важливими. Коли стало зрозуміло, що завдяки мужності воїнів українській армії та територіальної оборони Київ встояв, столичні університети відновили навчання, часто переводячи заняття в онлайн. Багато моїх колег і студентів воюють, або дієво підтримують армію; багато хто втратив близьких і домівку. Кожен страждає від постійних повітряних нальотів. Студенти переживають за безпеку своїх сімей і занепокоєні майбутнім України, і все ж цього навчального року факультет журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка, де я викладаю, залучив більшу, ніж зазвичай, кількість студентів.

 Декан факультету Галина Горбенко зазначає, що якщо раніше студенти обирали університет за якістю освіти та акценту на інноваціях, то зараз однією з ключових рис є відповідальність університету за безпеку студентів, можливість переносити заняття в бомбосховища та забезпечити надійну психологічну підтримку. Залученність грінченківців до міжнародних проектах – ще один важливий фактор. Протягом останніх двох років мій університет переосмислив свою місію. Це вже не просто місце навчання – це також острівець стабільності, притулок і центр для людей, які поділяють цінності справедливості та гуманізму. Війна, кризи допомагають зрозуміти, що необхідно разом із розвитком професійних навичок виховувати у студентів здатність співчувати та співпереживати. Гуманізація вищої освіти на порядку денному. 

Трагічні події в Україні, викликані нічим не спровокованим збройним вторгненням військ Російської Федерації на територію нашої країни, викликали співчуття та відгук університетської наукової спільноти та студентства у  найбільшому та знаному  австралійському Університеті Мельбурна. Моя посада в Мельбурнському університеті – почесний провідний науковий співробітник у Школі Культури та Комунікації Факультету Мистецтв  – дала мені змогу отримати та поглибити свої знання та налагодити зв’язки Університету Грінченка з Університетом Мельбурна. В Австралії я роблю усе можливе, щоб привернути увагу до війни в Україні та до роботи українських журналістів. На базі  Центру розвитку журналістики я запроваджую дослідження та читаю  гостьові лекції і семінари про дезінформацію та пропаганду у війні Росії проти України. Разом з українськими колегами та студентами факультету журналістики Дарією Рижовою, Євгенією Горбуновою , Яною Мицько,  я брала участь із доповідями про роль українських журналістів у боротьбі нашої країни за виживання на двох щорічних конференціях, організованих Асоціацією журналістської освіти та досліджень Австралії (JERAA). 

На третьому році ми перебуваємо у війні на виснаження. Переможе той, у кого більше ресурсів і підтримки. Якщо Україна програє, її чекає не лише втрата політичного суверенітету, а й катастрофічне знищення значної частини  населення та втрата мовної, культурної та релігійної ідентичності. 

Найбільший подарунок викладача – це його студенти – їхня здатність думати самостійно, здатність вчитися та розвиватися, інтерпретувати та реагувати на навколишній світ. Студенти і в Мельбурні та Києві дуже схожі. Вони заряджають своїм життєлюбством, енергією, прагненням нового досвіду, знанням і відданістю журналістиці.  Молодь будь-якої країни, будь-якого університету завжди особливо вразлива до пропаганди та дезінформації. Ми зобов’язані підтримувати їх у розробці критичних фільтрів, здатності розрізняти правду та дезінформацію та розуміти природу та причини криз і конфліктів.

На третій рік російсько-української війни до багатьох свідомих людей прийшло розуміння, що війна може статися будь-де та будь-коли. Україна та Австралія мають спільні цінності. Це дуже багато означає в  час глобальних потрясінь. Для моїх колег та студентів в Україні можливість співпрацювати з австралійськими вченими та студентами є порятунком. Я закликаю своїх колег з Університету Мельбурна розглянути можливість проведення спільних досліджень та організації спільних занять, конференцій і семінарів із різних дисциплін. Україна продовжує демонструвати, що означає вірити в цінності справедливості, суверенітету, демократії та правди та захищати ці цінності перед обличчям масової загрози життю. Вливання енергії, ідей, ресурсів і уяви в розбудову міцних зв’язків з українськими університетами реально впливає на здатність України продовжувати протистояти агресії Росії та відбудовуватися в майбутньому.

Університети під час суворих випробувань стають не лише місцем навчання, а й островом стабільності та центром єднання людей, які поділяють ідеї справедливості та гуманізму.

https://arts.unimelb.edu.au/news/Universities-in-Ukraine-Galyna-Piskorska