Яким буде майбутнє журналістики? Чи втримається вона на фоні тих перетворень, коли будь-хто може стати журналістом, запостивши в соцмережах інформацію чи відео? Яке її призначення в епоху постправди, маніпуляцій, віртуалізації, коли люди воліють бачити й чути лише те, з чим погоджуються? Саме про це говорили 6 червня в День журналіста в Інституті журналістики Університету Грінченка під час дискусійного круглого столу: «Журналістика майбутнього: тенденції та виклики».
Захід відбувся за участю відомих медійників та студентів. «Технології будуть змінюватися. Але чи будуть за нас писати статті й новини роботи? Я вважаю, що ні, ніколи в житті цього не буде. Бо все ж таки матиме значення якість журналістського твору», – наголосив головний редактор видання "Тиждень" Дмитро Крапивенко. «Можливо, майбутнє журналістики можна побачити в номері «Esquire», який розробив штучний інтелект. Тобто для «Esquire» спеціально розробили програму, яка могла написати тексти», - зазначив Володимир Малинка, оглядач фахового журналістського видання «Детектор Медіа». Але при цьому наголосив, що роль людського фактору лишається беззаперечною: і в умінні розповідати історії, і в текстах, і в підтекстах, і, зрештою, в досвіді.
Присутні палко дискутували на тему: а якою ж все-таки буде журналістика в майбутньому, яких змін вона зазнаватиме? «Комунікація з читачами раніше була здебільшого «одноканальною», зараз, звичайно, є коментарі, є соцмережі. Якоюсь мірою в певних ситуаціях ми маємо з нашими читачами, співавторами більш спрощений діалог завдяки технологіям. Тому, я думаю, технології полегшуватимуть нашу роботу, а, з іншого боку, вони здатні продукувати інформаційний шум», - прогнозує Дмитро Крапивенко.
«Сторітелінг, як на мене, в майбутньому журналістики – це дуже важливо. І мобільна журналістика, можливо, це те, що ми назвемо майбутнім журналістики. Також віртуальна реальність може бути інструментом журналістів, які зазнають певних утисків в країнах, де є цензура», - вважає Володимир Малинка.
Про стрімкий розвиток та роль сторітелінгу також висловилася журналістка та кіносценаристка, доцент кафедри журналістики та нових медіа Марія Старожицька: «Він допомагає популяризувати науку, психологічні знання та інші дуже важливі теми вмінням дуже цікаво, захоплююче про щось розповісти. Це авторська журналістика, в якої є твоє ім’я, до якого є довіра читача. Це зараз виходить на перший план. Для цього можна як мати певну освіту, так і не мати. Але тут головне – вміти розповісти цікаво певну історію і це буде затребувано».
«Ми зі студентами нещодавно проводили тренінг. Відшукали десять професій майбутнього і писали уявний щоденник від імені людей, які цими професіями оволоділи. Це було уже цікаво. Уявіть, більшість із них - це були модифіковані професії журналіста, навіть чистильщик цифрових данних.)) А ще педагог-тьютор, кризовий менеджер - оптимізатор роботи колективу, і навіть сценаристи чат-ботів. Нещодавно до списку додалися ті, що дуже співзвучні моєму фаху - сценариста. Саме їх я готуюся викладати в майбутньому! Це дизайнер емоцій, дизайнер віртуальних світів та менеджер космотуризму. Вони створюють пригоди, атракції, нові переживання для людей у майбутньому. Така модифікація, перевтілення також чекає на журналістику», - зазначила завідувачка НВМ тележурналістики Університету Грінченка Мар'яна Ангелова.
Але чи залишиться затребуваною журналістика в майбутньому ? Володимир Малинка вважає, що професія журналіста завжди буде потрібною, проте, оскільки вона постійно модернізується, майбутнім спеціалістам треба розвиватися та рухатися вперед: «Якщо ви хочете поринути в це русло, навчайтесь мобільній журналістиці, ведіть свої блоги, вчіться вільно поводитись перед камерою, вивчайте нові інструменти, розповідайте цікаві історії. Я думаю, що в майбутньому в журналістиці буде тісно, але місце знайдеться».
Про важливість набуття нових знань також висловився й Дмитро Крапивенко: «Дехто вважає, що нашими конкурентами є блогери, я думаю, що це не так. Чим відрізняється блогер від журналіста? У першу чергу тим, що блогер працює в стилі «дитина пізнає світ». Журналісти працюють фахово. Вони дійсно прагнуть доносити людям нову інформацію». Марія Старожицька зазначила, що журналістика має бути тим джерелом, якому читачі довіряють, а сам журналіст має уособлювати експерта, думка якого впливатиме на бачення інших людей: «Журналіст має стати саме тим «сомельє» для читача, який хоче орієнтуватися в мистецтві, кінокритиці, літературній критиці. Це людина, смакам якої ти довіряєш. Володар думок – це місія журналістів майбутнього». Мар’яна Ангелова запевнила: «Журналістика модифікується, але вона не зникне, тому що її сутністю залишається моніторинг і реалізація в текстах та фіксування суспільно-значимих змін в дійсності». Зараз саме той час, коли світ і всі сфери життя зазнають трансформацій та змін. Проте люди завжди потребуватимуть достовірної, перевіреної і якісної інформації. Отже, журналістика матиме майбутнє. А яке – покаже час.
Під час круглого столу директор Інституту журналістики УНіверситету Грінченка Галина Горбенко вручила журналістські посвідчення видання "Грінченко-інформ" студентам-журналістам, які роблять свої перші кроки в цій професії і які згодом зрештою визначатимуть її майбутнє.
Христина Велікова, студентка Інституту журналістики Університету Грінченка
Фото: Юлії Мельник
Джерело: НВМ тележурналістики "АстудіЯ"