Казки Бориса Грінченка почули та побачили відвідувачі дійства «Казковий світ Бориса Грінченка», організованого студентами кафедри бібліотекознавства та інформалогії 7 грудня в Інституті журналістики.
«Книга казок віршем» – це збірка українських казок, саме її ми обрали для сьогоднішніх читань. Ці казки є добрими та повчальними, легко запам’ятовуються. І що найголовніше як для дитячих творів – в них добро перемагає зло», – зазначила доцент кафедри Марія Макарова.
Студентка третього курсу, Оксана Новохатько, влаштувала ілюстрований супровід до усіх найпопулярніших казок, а саме: «Могутній комар», «Сірко», «Крук – велика птиця» та «Снігурка».
«Мені дуже сподобалося те, що організатори досить творчо віднеслись до постановки – продемонстрували ілюстрації до сюжетів, адже так набагато краще сприймається сама казка», – поділилася своїми враженнями студентка Тетяна Татарова.
«Цей захід показав мені, що Грінченко є не лише науковим діячем. Насправді до цього моменту я не знала, що він писав казки для дітей. Після цього я захотіла дізнатися про нього більше. Найбільше мені сподобалась казка «Снігурка». Вона несе у собі досить глибокий сенс і є актуальною й у наш час», – ділиться своїми враженнями студентка Єлизавета Трум.
«Мені сподобалася атмосфера, що тут панувала, сімейна, можна навіть сказати дружня. Найцікавішою для мене була казка «Крук – велика птиця» , тому що я люблю птахів. Також мені сподобалися ілюстрації до казок, адже вони яскраво відтворювали сюжети. І взагалі я вважаю, що потрібно частіше проводити такі заходи, адже вони популяризують читання», – зауважує студентка Вікторія Шкляр. Її підтримала й студентка Аліса Єлагіна: «Мені було цікаво. Я думаю, це дуже гарна ідея, влаштовувати читання казок в університеті. Адже казки і повчають, і розважають водночас. А тим паче казки, які я почула сьогодні, показали мені Грінченка з іншого боку».
Директор Інституту журналістики Галина Горбенко подякувала організаторам за захід: «Ви нам сьогодні дали можливість поринути у світ дитинства. Я давно вже не відчувала таких емоцій, і, насправді, давно не чула казок. На душі стало так тепло-тепло, не зважаючи на холодний зимовий день.»
Марина Стельмах, Тетяна Савенець, Катерина Треножкіна
