15 грудня 2025 року в Київському університеті імені Бориса Грінченка відбулася зустріч здобувачів освітніх програм «Журналістика» та «Міжнародна журналістика» із Тетяною Трощинською — українською журналісткою та медіаменеджеркою, директоркою департаменту стратегічного аналізу та розвитку соціально впливового контенту «Суспільного Мовлення», радіоведучою, лауреаткою Премії імені Георгія Ґонґадзе 2024 року. Розмова зі студентами була присвячена трансформації медіа, професійній відповідальності та викликам роботи під час війни.

Спікерка окреслила ключову різницю між журналістикою і блогінгом. За її словами, блогінг орієнтується на емоції та підтвердження вже сформованих переконань, тоді як журналістика працює з фактами і складними темами. Саме через це аудиторія часто свідомо обирає недостовірну інформацію — вона здається ближчою та комфортнішою.
Окрему увагу Трощинська звернула на замкнені медійні спільноти, які формують одну «правильну» позицію й не допускають альтернативних поглядів. Такий підхід, на її думку, спрощує картину світу й знецінює змістовну дискусію.
Під час лекції йшлося і про професійний шлях. Журналістка наголосила на важливості постійного навчання та усвідомлення власних сильних сторін. Своєю перевагою вона назвала вміння говорити просто, без перевантаження термінами, а також працювати з людьми, які мають травматичний досвід. Ці навички згодом стали основою для викладання, модерації подій і дослідницької роботи.
Відповідаючи на запитання студенток, Трощинська поділилася досвідом складних рішень — зокрема виходу з редакцій через політичний тиск і токсичну атмосферу. За її словами, залишати місце, де робота руйнує, — нормальний і відповідальний вибір.
Окремий блок розмови стосувався війни та меж свободи слова. Спікерка зазначила, що в умовах війни військові обмеження можуть бути виправданими, однак журналіст не має права підміняти факти емоційними оцінками. Завдання професії — ставити запитання й перевіряти інформацію, навіть у найгостріших темах.
Не оминули й тему помилок. Трощинська підкреслила: виправляти неточності та публічно перепрошувати перед аудиторією — частина етики й довіри. Визнання помилки не послаблює журналіста, а зміцнює репутацію.
Завершуючи зустріч, вона наголосила, що журналістика ґрунтується на спілкуванні з людьми та уважності до деталей. Професійний розвиток потребує часу, а досвід формується через постійний діалог, роботу з джерелами й відповідальність за кожне слово.

Текст: Ніка Стогній, студентка 1 курсу ОП «Міжнародна журналістика»
Відео: Альбіна Ткачук, студентка 1 курсу ОП «Міжнародна журналістика»