Мій шлях у журналістику розпочався у 2022 році зі вступу на освітню програму «Журналістика» Київського столичного університету імені Бориса Грінченка. Рішення навчатися журналістиці було для мене досить спонтанним, але вже незабаром зрозуміла, що хочу присвятити життя збору, аналізу й подачі інформації, роботі з людьми та формуванню відповідальної медійної культури.

Свій перший журналістський досвід я здобула в студентському виданні «Грінченко-інформ». Наприкінці першого року навчання за сприяння Факультету журналістики стала членкинею Національної спілки журналістів України, а опісля (завдяки рекомендації Валерія Кириловича Ясиновського) долучилася до редакції всеукраїнської газети «Україна молода», де сім місяців працювала кореспонденткою, дописувала на новинні й культурні теми та відповідала за інформаційне висвітлення проєкту з медіаграмотності «Читай. Аналізуй. Розумій». Упродовж цього насиченого періоду поступово розширювала тематику й формати, навчилася тримати баланс між навчанням і роботою за фахом. Паралельно формувався мій професійний інтерес до культури — зокрема театру та українського кіно, що згодом переросло в системну роботу з аналітичними й оглядовими матеріалами в цьому напрямі.

Згодом як журналістка-фрілансерка в онлайн-медіа «Сенсор» сфокусувалася на театральній тематиці. З 2024 року почала співпрацювати з культурним онлайн-медіа «druk.press»: спочатку як фрілансерка, а нині — як театральна оглядачка видання. Завдяки цій роботі поглибила експертизу у створенні оглядів, інтерв’ю, репортажів із-за лаштунків популярних українських постановок тощо.

Окремим етапом мого професійного розвитку стала робота з комунікаціями та проєктним менеджментом. На другому курсі, за рекомендацією Факультету журналістики, долучилася до інформаційного департаменту Національної спілки журналістів України, де є редакторкою офіційного телеграм-каналу НСЖУ Spilka News: координую новинну стрічку й публікую до 200 постів на місяць, присвячених безпеці журналістської роботи, порадам для медійників і адаптації матеріалів із сайту НСЖУ. Ця посада відкрила для мене багато професійних можливостей, а щоденна співпраця з командою, зокрема з головою Спілки Сергієм Томіленком та першою секретарем Спілки Ліною Кущ, допомогла сформувати власну мету в професії на найближчі роки — досліджувати ментальне здоров’я медійників, аналізувати колективну травму та методи роботи з нею, а також відточувати знання в чутливих комунікаціях. Нині координую спецпроєкт НСЖУ, присвячений ментальному здоров’ю журналістів, який восени 2025 року представила з командою й консультантом проєкту — старшим радником із навчання та інновацій у Глобальному центрі журналістики та травми Гевіном Різом — на Donbas Media Forum та Mental Health in Journalism Summit.

Паралельно залучена до правозахисної та громадської діяльності, зокрема роботи в громадській організації «Нумо, сестри», де є однією з помічниць голови ГО, громадянської журналістки й колишньої полоненої Людмили Гусейнової.

Важливою складовою мого професійного становлення є міжнародний досвід, волонтерство і безперервне навчання. Академічна мобільність за програмою Erasmus+ у Брюсельській школі журналістики та комунікації, участь у медійних конференціях у Польщі, Італії, Бельгії та Хорватії, форумах і менторських програмах від Media Development Foundation, Reuters та правозахисниці Олександри Матвійчук, участь у міжнародній літній школі з журналістики від Bakala Foundation у Празі, а також дослідницька й наукова діяльність дозволили мені працювати з міжнародними стандартами журналістики й комунікацій та розширити розуміння ролі медіа в умовах війни, зокрема була спікером на Х  Donbas Media Forum.

За час навчання, професійної та університетської практики на Суспільному мовленні я усвідомила, що сучасна журналістика вимагає постійного розвитку, чутливості до контексту й готовності вчитися впродовж усього життя. Прагнення глибше розуміти глобальні процеси та обмін досвідом з колегами по всьому світу уможливлює справжній професійний ріст у цій сфері. Тому навчання на Факультеті журналістики стало для мене важливою життєвою сходинкою — і підтвердило, що між людиною та її цілями часто стоїть лише одне рішення: наважитися зробити цей складний, але важливий крок уперед.