Єлизавета Боханевич закінчила бакалаврат в 2015 році за освітньою-програмою «Реклама та зв'язки з громадськістю», а в 2017 отримала диплом магістра. На сьогодні Ліза вже має багатий досвід і з радістю ділиться своєю історією.
«Мені завжди хотілося більше самостійності та такої роботи, яка сподобалася б мені і фінансово, і «для душі». Коли мені вже виповнилося 20 років, я ненароком потрапила на роботу в пресслужбу Київради. Саме так, випадково. Прийшла допомогти, як студентка, на маленьку зарплату, відписувати тексти про засідання комісій міської ради. Не маючи практики в цьому, мені стали при нагоді наші пари в університеті ім. Бориса Грінченка. Саме там викладачі нас не напружувала однією тільки теорією, а давали змогу відкритися творчо, адже професія піарника - саме про творче мислення. Тому, в Київраді мені було легше стартувати, як фахівецю. Звичайно, кожного дня я нарощувала нові знання та ставала більш досвідченою в плані політичного піарника (хоча, ще в університеті, я казала, що ніколи не пов’яжу своє життя з політикою).
Десь через півроку я стала вже повноцінною працівницею пресслужби Київської міської ради. У перші дні державної служби відразу траплялися якісь негаразди. То я в тексті помилково звільнила директора лялькового театру, то перерахувала киянам послуги за електроенергію за 5 років... мене майже не звільнили, але, керівниця, напевно, бачила в мені потенціал та мужньо обороняла від натиску журналістів і незадоволених чиновників. Я досі дуже дякую їй за підтримку, тому що без її віри в мене, я би не повірила в себе.
Наступна моя робота була для мене викликом. Я стала прессекретаркою заступника голови КМДА з питань транспортної інфраструктури. Сказати, що я взагалі не тямила в цій темі - нічого не сказати. Але, безсонні ночі, робота 24/7 та постійна праця над собою дали свій результат. Через місяць я вже знала, що таке BRT, LRT, як важливі острівки безпеки та громадський транспорт і багато чого іншого.
Через рік мого спікера звільнили через політичні питання та мені прийшлося йти працювати в пресслужбу КП «Київпастранс». Цьому блоку взагалі не хочу приділяти увагу, адже це був сум, який тривав трохи більше року.
Рано чи пізно чорні полоси в житті мають властивість змінюватися на білі. Я перейшла працювати в Управління з питань реклами КМДА. Це став мій другий дім, мій маленький dream team. Я вдячна кожному з цих людей, котрі були моєю опорою та допомагали мені зростати професійно. Але, таке трапляється, коли ти виростаєш у своїй роботі та треба рухатися далі. Майже два роки там, я зібрала свої пакунки і пішла далі.
Тут розпочався один з найцікавіших етапів мого професійного життя. Я завжди про це мріяла, а мрії повинні збуватися. Я стала керівницею пресслужби Міністерства молоді та спорту і прессекретаркою Міністра. Це стало викликом для мене особисто. Стати не керівником, а лідером для великої команди - це, відверто, складно. Скоро вже буде майже рік моєї роботи тут і мені досі є чому навчатися. Що буде далі? Не знаю. Але плани великі.
Тому, хочу побажати кожному вірити у себе, незважаючи ні на які перепони ставити перед собою мету та йти до неї. Адже я доказ того, що навіть у світі «акул» можна вижити, але треба бути сильнішою, розумнішою і ніколи не зупинятися в своєму розвитку. Досягайте та перемагайте! Впевнена, у вас все вийде.
Та пам’ятайте: «не існує проблем - є задачі, котрі треба вирішувати».
