6 березня відбулася презентація трилогії відомої української письменниці Антонії Цвід про життя й кохання Тараса Шевченка об’єднаних у романи: «Возлюбленик муз і грацій», «І темнії ночі… і ласки дівочі» та «Як русалки місяць ловлять…». Захід присвячено 205-річчю від Дня ародження Тараса Григоровича Шевченка.
– Усе змінювалося, але Тарас Шевченко залишався у нашій уяві таким, яким був за радянських часів. Він волає з бронзи та каменю: «Звільніть мене! Я хочу жити серед вас!», – наголошує українська письменниця Антоніна Цвід, авторка трилогії про Великого Кобзаря. Презентація трикнижжя майстрині слова, знаної донедавна самобутньою інтимною лірикою, зібрала велику аудиторію студентів та викладачів Інституту журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка.
– Він не був насупленим дідом, – переконана Антонія. – Його треба показувати молодим. Для молоді.
Трилогія «Возлюбленик муз і грацій: кохані жінки Тараса Шевченка», за визначенням авторки, розповідає про «зламане на три частини життя поета»: до заслання, у час заслання та після нього. І на кожному з цих життєвих етапів Тарас Шевченко постає у яскравих емоційних спалахах – кохаючи. Бажанню відтворити образ розкріпаченого від ідеологій поета, популяризувати маловідомі сторінки його життєпису допомогли архіви, численні спогади та листи, ретельно опрацьовані авторкою.
У його стосунках з жінками було чимало не лише романтичного і трагічного, а й детективного. Багато хто знає про самозречену любов до Тараса княгині Варвара Рєпніної, яка так і не вийшла за нього заміж, а от чи чули ви щось про кримчанку Забаржаду? Вона хотіла викрасти поета з Орської фортеці і втекти з ним до Персії.
Антонія Цвід, даючи «романне» життя жіночим образам, звернулася по допомогу до… самого Тараса. В трилогії зібрано загалом 160 репродукцій Шевченкових картин, гравюр, офортів. Біографічна проза про Кобзаря, хоча й має документальне підґрунтя, але авторка зізнається, що як жінка, як поетеса, вдавалася до художнього домислу.
Дар’я ТАТАРЧУК, студентка І курсу Інституту журналістики