Колишні студенти нашого університету, які знайшли свою нішу у світі медіа-комунікацій, завітали до своєї альма-матер у святковий День працівників радіо, телебачення та зв’язку. Цей день невипадково збігається з Днем Інституту журналістики Університету Грінченка. Вони радо поділилися зі студентами першого та другого курсу своїми історіями успіху.
Зустріч розпочала модератор Аліна Лісневська, доцент кафедри журналістики та нових медіа, відрекомендувавши першо- та другокурсникам гостей: Маргариту Живагу, Андрія Гевка та Вікторію Бубнюк. Незабаром до них ще приєдналася Міла Китаєва.
На дошці Аліна Лісневська написала «Для чого? Факт цікавий». Отже, гості зустрічі мали розповісти, навіщо вони займаються журналістикою та які цікаві пригоди були в їхньому професійному житті. Почали з Вікторії Бубнюк (журналіст ранкової програми на телеканалі «Україна»): «Для того, щоб спілкуватися з людьми та пізнавати щось нове… Я знімала вже досить давно сюжет про кохання на Майдані. Така ось пара – вони вже не молоді, познайомилися на Майдані. Потім він пішов в АТО, вона волонтерила… Узагалі, надихаєшся такими людьми». Продовжив марафон розповідей Андрій Гевко (випусковий редактор на «Радіо Свобода» в програмі «Крим. Реалії»): «Журналістика в більшій чи меншій мірі – боротьба із самим собою… Або за правду, або за інформацію… Це річ, яка має виявляти всі похибки в нашому суспільстві, нашому устрої… З цікавих фактів скажу вам, що журналістика – це абсолютна, суцільна анархія». Маргарита Живаго (працює в прес-службі Національного антикорупційного бюро України) також поділилася своїми думками: «Для чого? Я би сказала, як у теоретичних книжках написано, так воно й на практиці. Мета журналістів – інформувати громадськість, розказувати правду… Спочатку я думала: ніякої політичної журналістики – ні, ні, ні! Але потім усвідомила, що в нас уся журналістика залежить від політики».
Після коротких історій випускники почали докладніше говорити про себе. Наприклад, Маргарита Живага зізналася, що пішла з журналістики, бо отримувала замовні матеріали й відмовлялася їх писати. Так вона і стала працювати в прес-службі Антикорупційного бюро. Студентам дівчина порадила вчити англійську мову та юридичну справу (не кожен журналіст розуміє різницю між схожими термінами – «арешт» та «затримання», наприклад). Також вона зауважила, що дуже варто займатися самоосвітою.
Від Маргарити слово перейшло Андрієві Гевкові. Хлопець розказав, що коли він тільки прийшов на навчання, то хотів спочатку пов’язати життя з телебаченням, але зараз успішно працює на радіо й аніскільки про це не шкодує. Хлопець та робота знайшли одне одного. Він порадив майбутнім колегам писати свої тексти так, щоб це було цікаво знати тим, хто не бачив на власні очі чи не був там. Один зі студентів поставив цікаве питання – чи можна позбутися джинси. «Від джинси можна позбутися, але треба мати сталеві нерви», – відповів Андрій.
Нарешті в дружню компанію колишніх та нинішніх студентів увірвалася яскрава зірочка – Міла Китаєва. Вона працює ведучою на телеканалі «Київ». Після вступу до університету Міла довго шукала свою нішу в журналістському світі, аж поки не потрапила до «А-студії» на зйомки проекту «Словопис». І дівчина зрозуміла: телевиробництво – її стихія. Вона намагалася брати якомога більше знань із практики в університетських проектах, а вже менше року (із лютого 2018 року) вона працює на каналі «Київ». Метою журналістики вона вважає нести позитив та емоції глядачам. Найдрайвовішим досвідом для Міли є зустріч з Ольгою Сумською, яка вразила дівчину своєї відкритістю.
Завершила зустріч Вікторія Бубнюк – журналістка «Ранку з «Україною». Вона, як і Міла Китаєва, є представницею розважальної індустрії на телебаченні. Специфікою журналістики Вікторія назвала роботу 24 години на добу 7 днів на тиждень. Дала і практичні поради – писати матеріали простими реченнями та вміти редагувати і скорочувати.
Зустріч завершилася на доброзичливій ноті. І викладачі (які знову побачили своїх улюблених випускників), і студенти (яким спікери були близькі), і самі гості (які розмовляли із майбутніми колегами на рівних). Вийшло душевно та щиро. Без фальшу та ілюзій. Але з мріями та планами. Дуже корисний досвід для першо- та другокурсників – вони мали змогу побачити своє альтернативне майбутнє. А от випускники помітили в студентах своє таке миле й недавнє минуле…
Вікторія Вялкова
