Кажуть, що не треба зачаровуватися, щоб потім не розчаровуватися. Але це правило аж ніяк не стосується Університету Грінченка.
Коли я прийшла на творчий конкурс, то мене приємно вразив університет своїми масштабами та програмним забезпеченням, своєю теплою атмосферою та компетентними викладачами.
Найпрекраснішою звісткою серпня став дзвінок приймальної комісії, яка сповістила мене про зарахування на бюджетній основі в Київський університет імені Бориса Грінченка на омріяну спеціальність «Журналістикиа».
На посвяті у першокурсники ми всі відчули себе особливими та потрібними. Захід був організований на вищому рівні, особливо приємними були слова ректора університету Віктора Олександровича Огнев’юка.
Коли прийшов час навчання, то я захопилася ще більше. Рівень обізнаності викладачів вразив. Педагоги компетенті, толерантні та, без перебільшення, професіонали справі. З такими людьми дуже приємно працювати, особливо, коли навчаєшься професії, про яку мріяв.
Я звикла вітатися, тому хочу виокримети приязність персоналу університету, бо чудово, коли при вході в ти отримуєш привітну посмішку охоронця.
Надзвичайно приємним є те, що університет є активним волонтером і бере участь в організації найрізноманітніших благочинних заходів.
10 вересня першокурсників скоординували допомогти в організації Міжнародного дня фізичної культури і спорту усі були безмежно задоволені і приємно втомлені. Журналісти-грінченківці безмежно раді допомагати всім і кожному.
23 вересня ми разом з однокурсницею взяли участь в соціальному опитуванні. Ми запитали 300 мешканців Оболоні, що б вони хотіли змінити, забрати чи збудувати у своєму районі. Всі зауваження та побажання ми зафіксували і віддали організаторам опитування. Маємо надію, що хоча б частину побажань, влада таки втілить в життя.
8 жовтня нас заохотили допомогти в організації ІІІ Міжнародного телевізійного дитячого фестивалю мистецтв «EURO MUSIC DANCE». Нам було важливо взяти участь в цьому заході, бо це наш досвід у сфері комунікації. 26 жовтня ми відвідали музей Бориса Грінченка, де нам провели екскурсію.
Особливість університету полягає в тому, що тут тепла родинна атмосфера, усі студенти різних курсів можуть тобі допомогти.
Хочеться виокремити і наших кураторів, особисто я скажу, про Аліну Леонідівну Лісневську, яка є куратором ЖУРб 2-16-4.0д Людина з великої літери, для якої найвища цінність це студент і знання. На превеликий жаль, вона не викладає у нас жодного предмета, оскільки працює з магістрантами, але моменти спілкування з нею особливо приємні. Аліна Леонідівна цікавиться нашим навчальним процесом, допомагає та підтримує. Куратор відвідувала студентів, якіпоселилися в гуртожитку та цікавилася нашим проживанням, це був приємний візит.Якщо говорити про гуртожиток (ми проживаємо на Кіквідзе 35, гуртожиток№4), то ми дуже задоволені. Нас організовано і швидко поселили, не було шаленихчерг бо, студрада працювала швидко та оперативно.. Хто не жив у гуртожитоку, той не знає студентського життя, тут всі гуртом і це важливо. Тут кожен сам творить свій затишок. Староста гуртожитку Олександр Кантур, настільки уважно і толерантно ставиться до кожного студента, що це не можна не відзначити. Він слухає і чує кожного, хто до нього звертається і є чудовим організотором у гуртожитку. Можливо у гуртожитку не ідеальні умови проживання, але тут є взаємна допомога , а це куди важливіше.
Якщо за один місяць навчання університет дає стільки можливстей, то у мене виникає дедаліпалкіше бажання у ньому навчатися. Тут дійсно велика Грінченківська Родина, яка завжди з відкритими обіймами чекає всіх і кожного, хто хоче отримати вищу освіту.
Софія Телішевська
студентка 1 курсу спеціальності «Журналістика»
