22 жовтня 2026 року заняття з дисципліни «Міжнародна журналістика» вийшло за межі звичної програми: студенти поспілкувалися із Сігурдом Міккельсеном — норвезьким журналістом із багаторічним досвідом міжнародної роботи, який нині координує глобальну мережу кореспондентів суспільного мовника NRK.
Під час зустрічі говорили про специфіку роботи міжнародного журналіста, незалежність суспільного мовника, етичні виклики під час висвітлення військових конфліктів і те, як норвезькі медіа показують Україну.
На питання, якою ж Україна постає в матеріалах NRK і чи з’являються теми, не пов’язані безпосередньо з війною, журналіст відповів: «Мушу визнати, що багато наших історій зосереджені навколо політики та бойових дій. Але я думаю, що для наших глядачів важливо також зрозуміти, що таке українське суспільство. Бо зрештою мало сенсу говорити про політику й події на передовій, якщо вони не знають, якими є українці».
Міккельсен додав, що навіть через висвітлення війни NRK намагається показувати людей: тих, хто допомагає іншим, рятує тварин, підтримує громади й продовжує жити попри небезпеку. Як приклад, журналіст згадав матеріал NRK про рейв-вечірки на льоду минулої зими. За його словами, така історія не показує повної картини, але дозволяє аудиторії побачити країну поза щоденними повідомленнями про фронт і політику.
Окремо Міккельсен наголосив, що незалежність NRK закріплена на інституційному рівні, однак довіра до мовника формується і щоденною роботою його журналістів. За його словами, щоразу, коли вони демонструють незалежність, справедливість і якісно виконують свою роботу, то зміцнюють довіру аудиторії. «Довіра й незалежність — це те, що кожен журналіст несе із собою», — зазначив він.
Упродовж зустрічі Сігурд Міккельсен охоче відповідав на запитання студентів і дав молодим журналістам три прості поради: бути допитливими, справедливими та точними. Він вважає, що на початку професійного шляху бути допитливим легко, але значно важливіше не втратити цю якість через роки. Справедливе ставлення до кожного співрозмовника допомагає здобути повагу, а навіть невелика фактична помилка може змусити читача засумніватися в усьому матеріалі.
«Ми, журналісти, маємо спільну професію. І ми однакові — чи працюємо тут, в Україні, чи в будь-якій іншій країні», — підсумував він.
Кафедра дякує професорові Світлані Безчотніковій за організацію зустрічі!
