«Декому краще вдаються приголосні, декому – голосні….». Сергієві Жадану, найвідомішому сучасному письменникові України, вдаються як приголосні, так і голосні. У переповненій актовій залі Університету Грінченка на творчу зустріч з автором зібралися кілька сотень студентів та викладачів.
Викладачі кафедри видавничої справи Інституту журналістики щасливі, що долучилися до зустрічі з автором, і вдячні модератору зустрічі Світлані Приваловій та Книжковому клубу Верховної Ради за сприяння. Це перша зустріч, але сподіваємося на продовження співпраці.
Поетична частина зустрічі, коли поет читав як нові, так і найвідоміші свої поезії, зачарувала багатьох слухачів. Звичайно, у залі були ті, хто давно слідкує за його творчістю, відвідує творчі вечори і концерти. Але для багатьох наших студентів це була можливість вперше почути вірші у виконанні автора. І для них відкриття Жадана – це незабутній досвід.
Зустріч передбачала і формат спілкування з автором. Особливо багато було записок, у яких слухачі дякували за вірші, за поетичні читання. Сергій Жадан зізнався, що завжди із задоволенням зустрічається зі студентами, їхня енергія надихає його на творчість, волонтерство та інші справи у житті.
На питання, яке сколихнуло залу: «Як зупинити війну на сході?», Сергій Жадан чесно відповів, що не знає, проте точно знає, як її не програти: «Не капітулювати! Кожен з нас її може зупинити тим, що не капітулюватиме. Перемоги здобуваються на фронті, а капітуляції – в тилу, тому від кожного з нас залежить, як закінчиться ця війна».
Студенти запитували про політичні амбіції, чи збирається він засновувати політичну партію. Жадан розповів, як у 90-ті роки у Харкові разом із друзями заснував політичну партію любителів пива, що мала іронічний статут, і взагалі це був жарт. Але оскільки засновники партії розмовляли українською у російськомовному Харкові, то журналісти місцевих ЗМІ запідозрили їх у націоналізмі, порівняли з молодчиками Баварії, які колись розпочали свою політичну кар’єру з пивного путчу. Так ідея «піти в політику» була відкинута. Проте письменник не мислить свою творчість поза важливими суспільними процесами («чисте мистецтво має право на існування, але мене не приваблює»), йому цікаво не створювати реальність, а відтворювати її, тому у багатьох героїв є реальні прототипи.
У залі було багато студентів Інституту журналістики, і хтось поцікавився думкою Жадана про журналістів. «Позитивна, – відповів автор. – У суспільстві потрібно більше поваги до людей цієї професії, бо дуже непросто бути чесним і професійним журналістом».
Сергій Жадан радив не проґавити студентські роки, використовувати час, який зараз є, для системного навчання. Зізнався, що з ніжністю згадує свій університет, любить своїх колег, у нього нема травми від навчання чи зневаги до системи освіти, він любить свій педагогічний сковородинський вуз у Харкові, але зараз не хотів би повернутися в університет, адже вже далеко відійшов від того досвіду, хоча із задоволенням повчився б чомусь новому.
«Звідки черпаєте натхнення?», – запитали в одній із записок. Сергій Жадан зізнався, що надихає його аудиторія, люди, усі 40 мільйонів українців. Ця зустріч у стінах Університету Грінченка, сподіваємося, надихнула, як автора, так і слухачів, жити, не втрачати інтересу, не капітулювати і рухатися вперед.
